БЕЗНАДІ́ЙНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. безнаді́йний 1. Аж ось минув тиждень-другий безнадійності та горя, утрати відходять назад, криються забуттям (Мирний, І, 1954, 231); Ця безнадійність боліла Семена гірше, ніж найтрудніші рани в світі (Коцюб., І, 1955, 127); Цей і попередній період — період сумнівів, резигнації, що оббиваються у віршах нотками безнадійності (Еллан, II, 1958, 104); В душі її зостались лише біль, страждання, безнадійність і муки (Шиян, Баланда, 1957, 249).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 135.