БЕЗОГЛЯ́ДНО.
1. Присл. до безогля́дний. З ляком підвела старенька очі на молоду дівчину Такої бесіди вона ще від неї не чула, так суворо, безоглядно ніколи вона не говорила (Коб., І, 1956, 93); [Клавдія:] Зараз я думаю тільки про те, що люблю тебе безмежно, безоглядно… (Сміл., Черв. троянда, 1955, 41).
2. присл. Не оглядаючись. — Я не гадав, що ви здатні кинути законтрактовану вами людину напризволяще, а самі безоглядно тікати (Смолич, І, 1958, 105); Не бійся нічого, нічого, нічого, Вперед безоглядно дивись! (Мур., Піонер. слово, 1951, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 136.