БЕЗОДГОЛО́СНО, діал. Присл. до безодголо́сний. Я ледве дочула: безодголосно такечки вона гомоніла (Вовчок, І, 1955, 253).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 136.