БЕЗПЕРЕ́СТАНУ, присл. Те саме, що безпереста́нку. Чарка ходила кругом столів безперестану (Н.-Лев., III, 1956, 76); Десь високо в небі бушували в піснях жайворонки.. Пісня їхня ллється з неба безперестану, неугавно (Коп., Подарунок, 1956, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 138.