БЕЗПЕ́ЧНО.
1. Присл. до безпе́чний 1, 2. Ніхто його [лева] вже не боїться. Усяк безпечно йде дивиться (Гл., Вибр., 1957, 41); Поміж коноплі та кукурудзи він заліз безпечно аж до передмістя (Фр., IV, 1950, 91); Солдати йшли безпечно, не криючись, перегукуючись між собою (Кач., Вибр., 1953, 303); // у знач. присудк. сл. — Тут мені безпечно. Ніякої тітки, ніякої дядини сюди й ворон кості не занесе (Н.-Лев., IV, 1956, 258); Навіть вночі сюди під’їздити було не зовсім безпечно (Гончар, Таврія.., 1957, 650).
2. присл., рідко. Те саме, що безтурбо́тно; безжурно. Зими там, кажуть, не буває. Гуляй, безпечно живучи (Гл., Вибр., 1957, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 139.