БЕЗПОВІ́ТРЯ́НИЙ, а, е. Не заповнений повітрям. Він відчув себе так, наче раптом опинився в безповітряному просторі (Шовк., Інженери, 1956, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 140.