БЕЗПОМИЛКО́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до безпомилко́вий. Виплекав він [П. Куліш] цю самопогорду, самовпевненість і справді вірить у свою безпомилковість! (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 335).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 140.