БЕЗПОМИ́ЛЬНО, рідко. Присл. до безпоми́льний. Він снайпер був, він гостре око мав. Він бив по ворогові безпомильно (Рильський, II, 1956, 182).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 140.