БЕЗПОРЯ́ДОК, дку, ч., рідко.
1. Те саме, що безла́ддя. — Прошу пробачити, товаришу Яремченко, — виправдовувався Біляєв, показуючи на кухонний безпорядок (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 11).
2. мн. безпоря́дки, ів. В офіційній мові дореволюційної Росії — заворушення революційного характеру.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 141.