БЕЗПРОСВІ́ТНО. Присл. до безпросві́тний; // у знач. присудк. сл. Десь після обіду похмуро й безпросвітне стало (Збан., Єдина, 1959, 220).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 143.