БЕЗПРОСИ́ПНО. Присл. до безпроси́пний. Уже Христя цілий місяць живе у гостиниці. День спить, ніч гуляє. Де сама вона не була, кого у неї не перебуло. І все те безпросипно п’яне, зачуміло завзяте, безмірно розкидчасте. Вино — річкою ллється, гроші — наче полова сиплються (Мирний, III, 1954, 385); — Він [Тит Назарович] зі мною у сварці. А коли посвариться, тоді п’є безпросипне (Збан., Малин. дзвін, 1958, 245).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 143.