БЕЗРОЗСУ́ДНО. Присл. до безрозсу́дний. Наймитові стало шкода цього здорового силача, що безрозсудно погодився на таке програшне змагання (Шиян, Баланда, 1957, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 144.