БЕЗСЕРДЕ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до безсерде́чний. Стару попеласту гуску забив хворостиною в шкоді сусід і у варварській безсердечності прип’яв бездушного трупа за лапу до тої ж хворостини (Фр., II, 1950, 60); Хоч і знав я запопадливість хоробливу, ощадність і безсердечність своєї матері — однак.., що вона допускалася найгрубшого лихварства,.. — я не міг сподіватися (Коб., III, 1956, 214).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 145.