БЕЗСЕРЕ́БРЕНИК, а, ч., заст. Те саме, що безсрі́бник. Що ж, коли належу до народу, у якпяп літератори мусять бути безсеребрениками (Л. Укр., V, 1956, 273).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 145.