БЕЗСИ́ЛІСТЬ, лості, ж.
1. Стан за знач. безси́лий 1; безсилля (в 1 знач.). Буваю часто в анемічному стані, надто надвечір, — маленькі одливи від голови і певна безсилість (Л. Укр., V, 1956, 356).
2. Абстр. ім. до безси́лий 2. В житті було багато радісного, хорошого, але петляло й хитре, вивертливе зло, і перед ним Петро відчував свою безсилість (Жур., Вечір.., 1958, 222).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 145.