БЕЗСПІ́РНИЙ, а, е, рідко. Який не викликає заперечень; безперечний, загальновизнаний. Розвиток дрібного господарства є розвиток дрібнобуржуазний, є розвиток капіталістичний, раз є обмін; це — безспірна істина.. (Ленін, 32, 1951, 313).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 147.