БЕЗСТАТЕ́ВИЙ, а, е. Який не має ознак статі.
∆ Безстате́ве розмно́ження, біол. — розмноження без запліднення, відокремленням частинки організму з дальшим розвитком із неї нового організму. Безстатевого розмноження, як у гідри, у дощового черв’яка немає (Зоол., 1957, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 147.