БЕЗТАЛА́ННОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до безтала́нниця. Ми вже ту безталанночку молочком напували (Вовчок, І, 1955, 268); Мати аж тужить, наче по мертвій по мені: — Дочко моя, безталанночко! (Барв., Опов.., 1902, 238).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 149.