БЕЗУВА́ЖНО, рідко. Присл. до безува́жний. Я сумно слухала товаришки розповідь І безуважно торочки сплітала На обрусі (Л. Укр., І, 1951, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 150.