Безувір, ра, м.
1) Невѣрный, басурманъ. К. ЦН. 271.
2) Злой, безсердечный человѣкъ. См. Бузувір.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 46.
Що oзначає слово - "безувір"
Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.