БЕЗУСПІ́ШНИЙ, а, е. Який не дає бажаних наслідків; неуспішний, марний, даремний. Ти на сей труд важкий і безуспішний В сій хвилі кличеш свойого слугу? (Фр., XI, 1952, 280); Запросини їхні були безуспішні (Смолич, Мир.., 1958, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 151.