БЕЗХМА́РИЙ, а, е, рідко. Те саме, що безхма́рний. Сонце палало ясно на безхмарому небі (Фр., IV, 1950, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 152.