БЕЗЧЕ́ЛЬНИК, а, ч., діал. Безсоромник, нахаба. Як забачила [молодиця] дядька Володька, зірвалась з місця.. — Ти, безчельнику… ти, проява… (Вовчок, VI, 1956, 283).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 153.