БЕНЗИ́Н, у, ч. Безбарвна горюча рідина з характерним запахом, яку добувають з нафти. Мотор джерготів, наче хотів когось з’їсти, а вулицею попливли пахощі бензину (Трубл., І, 1955, 74); Бензином тхнуть змертвілі трави При спопелілих бліндажах (Мал., II, 1956, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 156.