БЕРЕ́ЗКА1, рідше БЕРІ́ЗКА, и, ж.
1. Багаторічна бур’янова витка рослина; повійка. Пахуча березка коло сухого дуплинастого пенька повилась (Вовчок, І, 1955, 100); Личинки [бурякового довгоносика] живляться корінцями осоту, будяка, берізки і багатьох інших.. бур’янів (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 168).
2. діал. Дереза. Тин увесь увитий хмелем.. та колючою березкою, що, як прядиво, спускалася сюди своєю мичкою (Мирний, І, 1954, 219).
БЕРЕ́ЗКА2 див. бері́зка2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 160.