БЕРЕ́ЗОВИЙ, а, е. Прикм. до бере́за1 1. Білі поплавці з березової кори.. падали на землю з рук (Н.-Лев., І, 1956, 54); Березовий сік… Він фіалкою пахне (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 39); Низькоросла ліщина темною крайкою облямовувала світлі березові гаї (Бойч., Молодість, 1949, 27); // Зробл. з берези. Юрко стає за рідким березовим тином і навмисно кашляє (Козл., Пов. і опов., 1949, 35).
◊ Да́ти (вси́пати) бере́зової ка́ші кому — відшмагати, побити різками кого-небудь; Скуштува́ти бере́зової ка́ші (ка́шки) — бути побитим різками. Хведько не вчивсь — і скоштував Березової кашки (Г.-Арт., Байки.., 1958, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 160.