БИНДЮГИ́, БЕНДЮГИ́, і́в, мн., розм. Великий простий віз для вантажів. Колеса, бендюги і кари І самії церковні мари В депо пушкарськеє тягли (Котл., І, 1952,189); Він спиняв візників,.. записував номери биндюгів, які везли вантажу проти норми (Смолич, II, 1958, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 166.