БИНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Перев’язувати, обмотуючи бинтом, марлею і т. ін. Вона розрізала рукав [Жаку] і бинтувала руку аж під плече, щоб спинити кров (Смолич, Світанок.., 1956, 403); Сировим полотном бинтували рану (Мал., І, 1956, 371).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 166.