БИТЛИ́ВИЙ, а, е. Який має звичку битися, накидатися на всіх. Така корова маленька, а битлива (Сл. Гр.); — Писар — чоловік лихий, лайливий, битливий (Н.-Лев., IV, 1956, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 171.