БИЧНЯ́, і́, ж., заст. Загін, обора, загорода для волів. Звелів [Еней] я бичні волів пригнати (Котл., I, 1952, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 172.