БЛАГУВА́ТИЙ, а, е, діал. Недоумкуватий, дурнуватий. Сміх її тепер був неприродний і тупий. Так сміються тільки хворі чи благуваті люди (Сміл., Зустрічі, 1936, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 195.