БЛАКИТНУВА́ТИЙ, а, е. Трохи, злегка блакитний. Крижинками танули зорі в якомусь блакитнуватому світлі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 196.