БЛИЗНЯ́ТОЧКА, чок, мн. (одн. близня́точко, а, с.). Зменш.-пестл. до близня́тка. [Відьма:] Трохи була не втопилась. Та жаль було кинуть Близняточок (Шевч., І, 1951, 367).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 197.