БЛУКА́ТИСЯ, аюся, аєшся, недок., діал. Блукати (в 1 знач.). — Я по усіх шляхах битих блукаюся (Вовчок, І, 1955, 174); * Образно. Без ладу блукалися [думки] в його знесиленій голові (Фр., III, 1950, 174).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 204.