БОВДУРИ́ТИСЯ, ться, недок., діал. Збиратися клубами, купою, стовпом. Тут бовдуривсь туман у яр лісистий (Фр., XIII, 1954, 175); На суворому небі неспокійно бовдурились багрянисті дими й хилиталися в темряві (Козл., На переломі, 1947, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 206.