БОГОХУ́ЛЬНИЙ, а, е, заст. Який виявляє богохульство; пройнятий богохульством. Він намагавсь інколи молитись, але з уст його гордії богохульні речі лились (Фр., X, 1954, 376).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 210.