БО́ЗЯ, і, ч:, дит. Те саме, що бо́женька. Погримала на його [Чіпку] Мотря, налякала, що бозя битиме, коли таке буде робити (Мирний, II, 1954, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 212.