БОЛО́ТНИЙ, а, е. Прикм. до боло́то 1. Був я в ранах, пив болотну воду. Знав я смуток бою й переправ (Мал., II, 1956, 277); // Який живе, росте на болотах. На свист її [черепахи] обізвались нічні болотні пташки, жаби (Мирний, V, 1955, 349); Болотні трави.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 215.