БО́ЛІСНИЙ, а, е.
1. Схильний до захворювань; хворобливий, хоровитий. Вид [жінки] болісний, жовтий, — тільки одні очі.. блищали якимсь божевільним світом… (Мирний, II, 1954, 145); Худощавий на лиці, аж болісний якийсь, промовець покорив безмежною щирістю і силою переконань (Ле, Ю. Кудря, 1956, 69).
2. Викликаний, спричинений болем, болями; пов’язаний з хворістю. Болісний стогін мимоволі розіпнув її вуста (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 87).
3. перен. Тяжкий, болючий. У новелах Стефаника майстерно змальовано болісний процес обезземелення галицьких селян (Укр. літ., 9, 1957, 292); // Скорботний, сумний, тужливий. Біля брами по-осінньому шарудить листям якесь дерево, навівав болісні думки (Стельмах, II, 1962, 77); Ніби всміхнувся [Саїд], хоч від цього болісного сміху плакати хотілося (Ле, Міжгір’я, 1953, 337).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 214.