БОМБОСХО́ВИЩЕ, а, с. Спеціально обладнаний захисток від авіабомб і артилерійських снарядів. Деякі з них [людей] лягли під вагонами, інші побігли в бомбосховище (Донч., III, 1956, 452); Кожен взвод рив для себе бомбосховище (Ткач, Крута хвиля, 1956, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 216.