БОРТОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до борт 1, 2; // Який є на борту. Петимко виліз з рубки й почав світити бортові ліхтарі (Трубл., II, 1955, 363).
2. Признач. для бортів (у 4 знач.). Бортова парусина.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 222.