БО́ЧКА1, и, ж. Велика дерев’яна або металева циліндрична посудина перев. опукла посередині, з двома плоскими днищами. Безодньої бочки не наллєш (Номис, 1864, № 11644); На лимані не солили риби в бочках на просіл (Н.-Лев., II, 1956, 223); Біля будки.. стоїть парокінна підвода з бочками пального (Гончар, Маша.., 1959, 19); * У порівн. Бурхнуло з неба, мов із бочки (Котл., І, 1952, 106).
◊ Мов оселе́дців у бо́чці — дуже тісно, дуже багато. На помості набито, мов оселедців у бочці, якихось людських істот (Фр., І, 1955, 79).
БО́ЧКА2, и, ж. Повітряний маневр у горизонтальному польоті, при якому літак робить повний оберт навколо своєї подовжньої осі. — Я думаю, що на віршах теж потрібний вищий пілотаж, га? Всякі там бочки.., штопори (Ю. Янов., І, 1958, 271).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 223.