БРАТА́Н, а, ч., діал. Племінник по братові, небіж. У нас залізничників повна родина. В депо працювали мої братани (Перв., II, 1958, 335).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 227.