БРА́УНІНГ, а, ч. Пістолет особливої системи. І навіть браунінг ховає дві кулі (Коцюб., II, 1955, 187); Щорс стояв перед повстанцями без коня і шаблі, з одним лише маленьким браунінгом біля пояса (Довж., Зач. Десна, 1957, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 232.