БРЕХУ́ХА, и, ж., розм. Те саме, що бреху́нка, Ірися.. Завзятіша од всіх брехух (Котл., І, 1952, 175); — Але ж і ти, Марто, й справді велика брехуха.. І — сказав Мельхиседек до своєї жінки (Н.-Лев., III, 1956, 59); Ця дика вигадка.. вигрівалася в середовищі брехух (Ле, Міжгір’я, 1953, 313).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 233.