БРИЗА́НТНИЙ, а, е, заст. Який розривається і роздробляє навколишні предмети (про вибухові речовини, артилерійські снаряди, гранати і т. ін.); розривний. Десь зовсім близько розриваються бризантні снаряди (Мокр., П’єси, 1959, 19); Важкі бризантні вибухи піднімали гейзери землі (Довж., Зач. Десна, 1957, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 235.