БРИКЕ́Т, у, ч. Речовина, спресована у форму цеглинки, плитки. Пробували в брикети його [вугільний пил] пресувати, не горить (Кучер, Чорноморці, 1956, 73); Концентровані (комбікорми, кормові брикети тощо) краще готувати на спеціальних заводах (Колг. Укр., 1, 1958, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 236.