БРИЛЬЯ́НТОВИЙ, а, е. Прикм. до брилья́нт; // Зробл. з брильянтів, прикрашений брильянтами. І Антося сама зареготалася щирим реготом, мабуть, з свого брильянтового намиста (Н.-Лев., IV, 1956, 186).
∆ Зе́лень брилья́нтова див. зе́лень.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 236.