БРИ́ТТИ, ів, мн. (одн. бритт, а, ч.).
1. іст. Назва кельтського народу, який колись населяв Англію.
2. книжн., заст. Англійці. Так ось вона — ця круча Альбіону, Вапнисто-білий невисокий щит. Який, немов удану перепону, Поперед себе звів гордливий бритт (Бажан, Роки, 1957, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 237.