БРОВЕНЯ́ТА, я́т, мн. (одн. бровеня́, я́ти, с.). Зменш.-пестл. до бро́ви. Одна його доля — чорні бровенята (Шевч., І, 1951, 41); А які в неї бровенята! Неначе хто намалював на папері! (Н.-Лев., II, 1956, 64); Таня суворо супила бровенята (Збан., Між.. людьми, 1955, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 238.